Пекучий біль мого народу
Багатовікова історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу, доля якого була досить лиха. Людям довелося пройти через зраду країни, близьких, злидні і постійний страх. Пам’ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни.
З метою формування національної свідомості та ціннісних орієнтацій в школярів було проведено реквієм пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 рр.
Завдяки проведеному виховному заходу «Пекучий біль мого народу» вдалось донести до школярів одну із найтрагічніших сторінок історії України – голодомор 1932 – 1933 років. Учні пройнялися тим, що немає нічого страшнішого і протиприроднішого, ніж приречення на голодну смерть мільйонів ні в чому не винних осіб. Ніхто не залишився байдужим до трагедії, яка спіткала наш народ у 1932 – 1933 роках.
Створена виставка малюнків, фрагменти документального фільму, звучання скрипки (мелодія Скорика), пісні та вірші про голодомор підсилювали емоційний вплив на присутніх.
В кінці заходу учні запалили свічки та хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодомору.
Школярі зрозуміли, що запорукою того, щоб більше ніколи не повторилися жахи тих далеких днів, має стати наша пам’ять.
